До вечора я віддаю свій час дому. Він для мене – жива істота, і всі речі в ньому так чи інакше – вибрані колись мною так, що я почувалася тут затишно, серед «своїх». Паркет на підлозі зі світлого дерева, так само, як і меблі скрізь, і поручні на сходах , що ведуть до другого поверху, а після – і до третього, там я ще не була. Мабуть, на третьому просто горище, місце, яке так полюбляють діти, загадкове і таємниче.
В Кухні, яка є одночасно і столовою, в шафках стоїть посуд, який я начебто пам’ятаю, бо кожна невеличка квітка, яка складає орнамент по краю тарілок і чашок, – наче частина якихось споминів, але зараз я не дуже пам’ятаю яких саме.
( Read more... )
Генріх дійсно прийшов вже тоді, коли сонце сіло, і сутінки почали повільно заповзати в кімнати, ловлячи той недовгий час, коли штучне світло ще не з’явилося, і тіням можна погратися у схованки .
Я не стала виходити в передпокій, коли дзенькнув дзвіночок на вхідних дверях, щоб не показати передчасно свого хвилювання, бо я ж навіть не уявляла, як виглядає мій добрий друг, що вбив мою ж матір.
Генріх виявився чоловіком років сорока, середнього зросту , струнким, але не худорлявим, з коротко підстриженим каштановим волоссям і акуратною борідкою і вусами в стилі мілітарі. У борідці проглядали сиві острівці, що придавало його зовнішності ще більш якщо не мужності, то вишуканості.
Він зайшов до вітальні і посміхнувся до мене. Посмішка була більш ніж тепла, в ній промайнуло щось таке, що спонукало мене усміхнутися навзаєм, встати і зробити кілька кроків назустріч.
Генріх теж зробив кілька кроків зі свого боку і обійняв мене. Лагідно і обережно, наче я порцелянова лялька, дуже дорога і надто тендітна, щоб стиснути дужче.
- Радий тебе бачити у доброму гуморі, - сказав він, сідаючи в крісло біля коминка, де Едвард завчасно накрив кавовий столик, поставивши разом з чашками і солодощами два келиха, у яких майже одразу блиснуло червоним рубіном вино.
-
Він підняв келих і сказав просто:
- За твоє повернення. Сподіваюсь, Едвард зробить усе, щоб пам’ять повернулась до тебе якнайшвидше.
Я нічого не відповіла, зробила ковток, відчувши солодкість і терпкість напою одночасно. Впевненості, що я згадаю все і одразу, у мене не було ніякої. Генріх не став добиватися від мене якоїсь інформації. Мабуть, він відносився до тій частини моїх друзів, яким не потрібно було щось обов’язково пояснювати. Він поставив келих і сказав:
- Гадаю, що у тебе можуть бути питання. Я весь – увага.
Питань у мене було водночас і безліч, і жодного. Тому я почала «від мамонтів».
- Як мене називала мати?
Генріх не здивувався, просто почав розповідати, як розповідають учні давно вивчений і готовий до перевірки урок.
- Прийомні батьки назвали тебе Домінікою, а, коротше, Нікою, на честь служниці, яка знайшла тебе на ганку, загорнутою у дитячу ковдру, і занесла в дім. Ніхто не знав звідки ти взялася. Звичайно, окрім мене. Я знав твоє справжнє ім’я, бо це було перше і останнє слово з вуст твоєї матері. Вона звала тебе – Патрі. Отже твоє справжнє ім’я – Патрісія. Нагадаю, що в минулому я вже розповідав тобі трагедію твоєї матері і мою особисту. Сподіваюсь, що повторювати її ще раз мені не доведеться. Але, якщо ти наполягаєш…
-
Я не наполягала. Бо в очах Генріха промайнув біль, який мені не схотілося викликати назовні. Все ж таки, як казав Едвард, Генріх був моїм чи не найкращим другом.
- У мене є якісь особливості, про які я не знаю?
Генріх знову усміхнувся тою самою теплою посмішкою, яка вразила мене з першого погляду.
- Є , звичайно. Ти можеш читати думки, володієш трансгресією, знаєшся на зіллях і артефактах, які збираєш, але можеш виготовляти і власноруч. У тебе є досить велика колекція , яку ти майже постійно намагаєшся поповнити.
- І що ж я колекціоную?
Генріх дивиться на мене з подивом, але відповідає.
- Невже ти не заглядала у свій сховок?
Тут настає моя черга здивуватися, хоча і зовсім трошки.
- Ти знаєш, де у мене тут є сховок?
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kattrend
![[staff profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user_staff.png){kind=small}
mark posting in ![[site community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/comm_staff.png){kind=small}
dw_maintenance
